------- Цитата коментаря Г.Кравозова: --------
""Уважаемая г-жа Алла, многое из данной статьи не соответствует действительности. Во-первых, "Дикое поле"таки было, несмотря на все заявления нынешних ура-патриотов. Казацкие зимовники не в счет, поскольку основная их цель была экономической - ловля рыбы, и т.д. Если по Вашему население плотностью в 5 человек на 100 кв. км. это не "Дикое поле", то о чем тут говорить...
Во-вторых, такого села, как Куренной Брод на месте нынешней Ульяновки не было и быть не могло. Село основано в начале 19-го века переселенцами из центральных областей Империи. Некоторое время село называлось Кудрявцевка (по имени владельца).
В-третьих, как человек, уже 5 лет серьезно занимающийся ставрографией Николаевщины, заявляю следующее: креста в с. Ульяновка, датированного 1702 годом - НЕТ! А. Кошматый не до конца "прочитал"его, добавив, тем самым, к возрасту каменного надгробия 200 лишних лет. Даже на фотографии видно, что это не "7"-ка, а "9"-ка, то есть "1902"год. Да и в начале 18-го века даже писали по другому. Эти данные подтвердит любой более-менее серьезный историк-специалист. Я лично изучал этот крест (как и кладбище Ульяновки), самый старый из них датирован 1854-м годом.
Насчет креста в Баловном, датирорванного, якобы 1679-м годом, то это вообще БРЕД! Никто не спорит, что Баловное является очень старым селом и на его кладбище действительно сохранились казацкие кресты. Самый старый среди них (крест на могиле Ивана Горба) датирован 1787 годом. Так что и здесь А. Кошматый вводит Вас и читателей в заблуждение!
Об этом можно говорить очень много. Просто не хочется, чтобы вот такие горе-краеведы, желающие всеми правдами и неправдами создать сенсацию, вводили людей в заблуждение. История должна быть правдивой и не зависеть от политической ситуации в государстве"".
--------------------------------------
Шановний пане Геннадію, приємно, що публікація про те, як миколаївські краєзнавці розвінчують російські міфи, викликала вашу зацікавленість. У своєму коментарі ви наголошуєте, що, мовляв, деякі факти, викладені у матеріалі, не відповідають дійсності. Та й сама стаття, на вашу думку, написана під впливом ура-патріотизму. Ви категорично не праві. І я спробую вас у цьому переконати.
Перше. Попри викладені в матеріалі факти, ви все ж наполягаєте на існуванні «Дикого Поля» на території Миколаївщини. Але це проста маніпуляція з вашого боку.
«Так, воно дійсно було, але не в 17-18 ст., а в 12–13 століттях. Тоді це був своєрідний буфер між князівствами Київської Русі (фактично українськими землями) та половцями», - зауважує відомий миколаївський краєзнавець, автор багатьох наукових праць Октябрина Ковальова.
Після монголо-татарської навали ця територія стала підконтрольна Золотій Орді. Але з часів князів Ольгерта, та ще більше Вітовта, ці землі почали заселятися українським населенням. І вже починаючи з 14 сторіччя ця територія все більше і більше переставала бути «Диким Полем». А з середини 17-го кількість українського населення тут стає досить вагомою.
Стосовно щільності мешканців на теренах Миколаївщини (як і на території Буго-Гардівської паланки в цілому), то ви дуже помиляєтеся. Це випливає з наступного. Згідно з розрахунками, на території в 100 квадратних кілометрів в середньому було розташовано два козацькі зимівники. Відомості про це, зокрема, є у виданні Олександра Олійника «Запорізький зимівник часів Нової Січі (1735 – 1775)» {Запоріжжя. «Дике Поле. 2005 р}.
«Були ділянки, де поселення зустрічалися вкрай рідко, але, в той же час, траплялися і цілі «спальні райони». Один з таких був біля злиття річок Інгул та Громоклія», - розповідає О.Ковальова. А якщо враховувати, що в середньому в зимівнику проживало дві-три родини, то виходить, що в першій половині 18 ст. на 100 км. кв. мешкало щонайменше 20 осіб. І це тільки в зимівниках. А були ще хутори і бурдюги, переправи і різноманітні «промисли», де також постійно мешкали люди. А уздовж кордону розташовувалась ще й мережа більших поселень, які навіть мали фортифікаційні укріплення. Так тільки в Гарді постійно знаходилось від 375 чоловік взимку і до більш ніж 500 влітку. Висновок – щільність населення набагато вища наведених вами «п”яти осіб на 100 км».
Також слід зауважити, що в ті часи і чисельність, і щільність населення в інших частинах України були набагато нижчими за сучасні. А відтак, ці землі в 17–18 сторіччях зовсім не були «Диким Полем».
Друге. Ви пишете що «такого села, як Курінний Брід на місці нинішньої Ульянівки не було і бути не могло. Село засноване на початку 19-го століття переселенцями з центральних областей Імперії. Деякий час село називалося Кудрявцевка».
Зауважу, що село Ульянівка виникло ще у 18 ст. І перша назва саме Ульянівка. На це вказує історик Василь Лобода у своїй книзі «Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя» (Київ. «Вища школа». 1976 р, стор. 215). Назва «Кудрявцевка» з’явилася в 1855 році і протрималася недовго. А от назву Курінний Брід (або Курячий Брід) краєзнавці пов’язують саме з козацьким поселенням, яке розташовувалось на цьому місці ще раніше. Більше того, мешканці Ульянівки дотепер користуються в побуті назвою Курінний Брід.
Третє. Ви пишете, що «хреста в с. Ульянiвка, датованого 1702 роком нема! А.Кошматий не до кінця "прочитав"його, додавши, тим самим, до віку кам'яного надгробка 200 зайвих років. Навіть на фотографії видно, що це не цифра "7", а "9", тобто 1902 рік».
Але хто має очі, той побачить. Як на мене, на хресті зображено саме цифри «1702» (див. фото). Такої ж думки практично всі, хто дивився на це зображення. Крім того, ви написали «щодо хреста в Баловному, датованого нібито 1679-м роком, то це взагалі маячня». Відповідаю. Дані про хрести в Баловному є, зокрема, в такому виданні як «Баловне. Історико-краєзнавчий нарис» (м. Миколаїв, 2004 рік). В ньому на сторінці 8 вказано: «Баловне засноване у ІІ половині 17 ст. запорожцем Яцьком Боловним. Про цей факт свідчить пам’ятник (хрест) на кладовищі з датою 1679 рік».
Авторами цього видання є поважний колектив, куди, зокрема, входить доктор історичних наук Юрій Котляр. Працював цей колектив під керівництвом добре відомого в Миколаєві та за його межами доктора історичних наук, професора Миколи Шитюка. А рецензію на нього написав теж добре знаний академік, доктор історичних наук професор Валентин Шкварець. І особисто в мене дуже великі сумніви на рахунок того, що ці поважні науковці пишуть, як ви кажете, «маячню». Натомість, прізвище історика Геннадія Кравозова (яким ви себе називаєте), широкій науковій громадськості Миколаєва чомусь невідоме. Отож робимо припущення – очевидно, ви ховаєтесь за псевдонімом. Цікаво, чому?
І наостанок про «ура-патріотизм». І я, і люди, які працюють над тим, щоб білих плям в історії нашого краю було якомога менше, не приховуємо, що є патріотами України. А з того як ви пишете слово «Імперія» можна зробити ще одне припущення: вам ближчі інші погляди. Але в одному ми з вами однієї думки - історія повинна бути правдивою і не залежати від політики.
Алла Мірошниченко, МИКОЛАЇВ. 8 вересня 2015 року.
------- Цитата коментаря Г.Кравозова: --------
""Уважаемая г-жа Алла, многое из данной статьи не соответствует действительности. Во-первых, "Дикое поле"таки было, несмотря на все заявления нынешних ура-патриотов. Казацкие зимовники не в счет, поскольку основная их цель была экономической - ловля рыбы, и т.д. Если по Вашему население плотностью в 5 человек на 100 кв. км. это не "Дикое поле", то о чем тут говорить...
Во-вторых, такого села, как Куренной Брод на месте нынешней Ульяновки не было и быть не могло. Село основано в начале 19-го века переселенцами из центральных областей Империи. Некоторое время село называлось Кудрявцевка (по имени владельца).
В-третьих, как человек, уже 5 лет серьезно занимающийся ставрографией Николаевщины, заявляю следующее: креста в с. Ульяновка, датированного 1702 годом - НЕТ! А. Кошматый не до конца "прочитал"его, добавив, тем самым, к возрасту каменного надгробия 200 лишних лет. Даже на фотографии видно, что это не "7"-ка, а "9"-ка, то есть "1902"год. Да и в начале 18-го века даже писали по другому. Эти данные подтвердит любой более-менее серьезный историк-специалист. Я лично изучал этот крест (как и кладбище Ульяновки), самый старый из них датирован 1854-м годом.
Насчет креста в Баловном, датирорванного, якобы 1679-м годом, то это вообще БРЕД! Никто не спорит, что Баловное является очень старым селом и на его кладбище действительно сохранились казацкие кресты. Самый старый среди них (крест на могиле Ивана Горба) датирован 1787 годом. Так что и здесь А. Кошматый вводит Вас и читателей в заблуждение!
Об этом можно говорить очень много. Просто не хочется, чтобы вот такие горе-краеведы, желающие всеми правдами и неправдами создать сенсацию, вводили людей в заблуждение. История должна быть правдивой и не зависеть от политической ситуации в государстве"".
--------------------------------------
Шановний пане Геннадію, приємно, що публікація про те, як миколаївські краєзнавці розвінчують російські міфи, викликала вашу зацікавленість. У своєму коментарі ви наголошуєте, що, мовляв, деякі факти, викладені у матеріалі, не відповідають дійсності. Та й сама стаття, на вашу думку, написана під впливом ура-патріотизму. Ви категорично не праві. І я спробую вас у цьому переконати.
Перше. Попри викладені в матеріалі факти, ви все ж наполягаєте на існуванні «Дикого Поля» на території Миколаївщини. Але це проста маніпуляція з вашого боку.
«Так, воно дійсно було, але не в 17-18 ст., а в 12–13 століттях. Тоді це був своєрідний буфер між князівствами Київської Русі (фактично українськими землями) та половцями», - зауважує відомий миколаївський краєзнавець, автор багатьох наукових праць Октябрина Ковальова.
Після монголо-татарської навали ця територія стала підконтрольна Золотій Орді. Але з часів князів Ольгерта, та ще більше Вітовта, ці землі почали заселятися українським населенням. І вже починаючи з 14 сторіччя ця територія все більше і більше переставала бути «Диким Полем». А з середини 17-го кількість українського населення тут стає досить вагомою.
Стосовно щільності мешканців на теренах Миколаївщини (як і на території Буго-Гардівської паланки в цілому), то ви дуже помиляєтеся. Це випливає з наступного. Згідно з розрахунками, на території в 100 квадратних кілометрів в середньому було розташовано два козацькі зимівники. Відомості про це, зокрема, є у виданні Олександра Олійника «Запорізький зимівник часів Нової Січі (1735 – 1775)» {Запоріжжя. «Дике Поле. 2005 р}.
«Були ділянки, де поселення зустрічалися вкрай рідко, але, в той же час, траплялися і цілі «спальні райони». Один з таких був біля злиття річок Інгул та Громоклія», - розповідає О.Ковальова. А якщо враховувати, що в середньому в зимівнику проживало дві-три родини, то виходить, що в першій половині 18 ст. на 100 км. кв. мешкало щонайменше 20 осіб. І це тільки в зимівниках. А були ще хутори і бурдюги, переправи і різноманітні «промисли», де також постійно мешкали люди. А уздовж кордону розташовувалась ще й мережа більших поселень, які навіть мали фортифікаційні укріплення. Так тільки в Гарді постійно знаходилось від 375 чоловік взимку і до більш ніж 500 влітку. Висновок – щільність населення набагато вища наведених вами «п”яти осіб на 100 км».
Також слід зауважити, що в ті часи і чисельність, і щільність населення в інших частинах України були набагато нижчими за сучасні. А відтак, ці землі в 17–18 сторіччях зовсім не були «Диким Полем».
Друге. Ви пишете що «такого села, як Курінний Брід на місці нинішньої Ульянівки не було і бути не могло. Село засноване на початку 19-го століття переселенцями з центральних областей Імперії. Деякий час село називалося Кудрявцевка».
Зауважу, що село Ульянівка виникло ще у 18 ст. І перша назва саме Ульянівка. На це вказує історик Василь Лобода у своїй книзі «Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя» (Київ. «Вища школа». 1976 р, стор. 215). Назва «Кудрявцевка» з’явилася в 1855 році і протрималася недовго. А от назву Курінний Брід (або Курячий Брід) краєзнавці пов’язують саме з козацьким поселенням, яке розташовувалось на цьому місці ще раніше. Більше того, мешканці Ульянівки дотепер користуються в побуті назвою Курінний Брід.
Третє. Ви пишете, що «хреста в с. Ульянiвка, датованого 1702 роком нема! А.Кошматий не до кінця "прочитав"його, додавши, тим самим, до віку кам'яного надгробка 200 зайвих років. Навіть на фотографії видно, що це не цифра "7", а "9", тобто 1902 рік».
Але хто має очі, той побачить. Як на мене, на хресті зображено саме цифри «1702» (див. фото). Такої ж думки практично всі, хто дивився на це зображення. Крім того, ви написали «щодо хреста в Баловному, датованого нібито 1679-м роком, то це взагалі маячня». Відповідаю. Дані про хрести в Баловному є, зокрема, в такому виданні як «Баловне. Історико-краєзнавчий нарис» (м. Миколаїв, 2004 рік). В ньому на сторінці 8 вказано: «Баловне засноване у ІІ половині 17 ст. запорожцем Яцьком Боловним. Про цей факт свідчить пам’ятник (хрест) на кладовищі з датою 1679 рік».
Авторами цього видання є поважний колектив, куди, зокрема, входить доктор історичних наук Юрій Котляр. Працював цей колектив під керівництвом добре відомого в Миколаєві та за його межами доктора історичних наук, професора Миколи Шитюка. А рецензію на нього написав теж добре знаний академік, доктор історичних наук професор Валентин Шкварець. І особисто в мене дуже великі сумніви на рахунок того, що ці поважні науковці пишуть, як ви кажете, «маячню». Натомість, прізвище історика Геннадія Кравозова (яким ви себе називаєте), широкій науковій громадськості Миколаєва чомусь невідоме. Отож робимо припущення – очевидно, ви ховаєтесь за псевдонімом. Цікаво, чому?
І наостанок про «ура-патріотизм». І я, і люди, які працюють над тим, щоб білих плям в історії нашого краю було якомога менше, не приховуємо, що є патріотами України. А з того як ви пишете слово «Імперія» можна зробити ще одне припущення: вам ближчі інші погляди. Але в одному ми з вами однієї думки - історія повинна бути правдивою і не залежати від політики.
Алла Мірошниченко, МИКОЛАЇВ. 8 вересня 2015 року.